Морські вузли

Це вузол, зав’язується двома послідовними напіввузлами.
Використовується для зв’язування двох мотузок однакової товщини та структури.
Цей вузол повзе під навантаженням, тому його кінці необхідно зафіксувати за допомогою контрольних вузлів або марок.

Дуже схожий на прямий вузол, за виключенням того, що при зав’язуванні другого напіввузла його ходовий кінець протягують у петлю складеним у двічі. Якщо потягнути за ходовий кінець, вузол дуже легко розв’яжеться.
Використовується для взяття рифів (зменшенні площі вітрила за умов свіжого вітру) за допомогою риф-штертів, що розташовані на вітрилі.

Свою назву отримав від слова «шкот»- снасть, за допомогою якої керують вітрилом.
Його завдання надійно тримати шкот у кренгельсі вітрила. Використовуючи шкотовий вузол слід пам’ятати, що він надійно тримає у разі коли на кінець (шкот) прикладене навантаження.
Не рекомендується використовувати на синтетичних тросах та мотузках, вони слизькі тому вузол повзе або ковзає.

Свою назву отримав від назви снасті «Брамшкот» – якою на вітрильних кораблях розтягували та керували нижніми кромками прямих вітрил, що мали назву брамселі.
Цей вузол є більш надійним у порівнянні зі шкотовим. Він більш стійкий до самовільного розв’язування при знятті навантаження з нього. Від шкотового вузла відрізняється тим, що кренгельс вітрила або петлю обносять ходовим кінцем не один раз а два, та під корінний кінець пропускають також двічі.
Ним можна зв’язувати натуральні троси різної товщини, а також він добре тримає синтетичні троси рівної товщини.

Два однакових шлага напівштика і у вас уже вийшов вузол, а більше трьох взагалі в’язати не потрібно.
Цей вузол буде добре тримати яхту біля пірсу коли його зав’язати при швартовці.

Одним з найвідповідальніших випадків застосування вузла у морській справі є прив’язування якоря до дректова (якірного каната). За багатовікову історію існування судноплавства людство не змогло винайти кращього вузла для цього завдання.

Застосовується при буксируванні шлюпок.
Шлюпочний вузол легко розв’язується, навіть після прикладення навантаження під час буксирування шлюпки. Для цього необхідно потягнути за ходовий кінець фаліня, що лежить на банці (сидінні).

Основне призначення цього вузла – це самостійна, швидка та надійна обв’язка навколо тулуба людини, як засіб страховки при піднятті на щоглу, спуску за борт або у випадку подачі кінця людині, що випала за борт. Зав’язана цим вузлом мотузка створює петлю що не затягується, та надійно фіксує людину.

Свою назву цей вузол отримав від назви «сходинок» – вибленків, горизонтально розташованих відрізків тросу або дощичок, які були привязані цим вузлом до вант, та слугували для підйому на щоглу.
Цей вузол складається із двох напівштиків зав’язаних в одну і туж сторону. Це дуже надійний вузол, що затягується, він гарно тримає поки навантаження прикладено до обох кінців вузла, чудово підходить для кріплення мотузок до предметів що мають гладку поверхню, такі як: щогла, рея, інший трос. У випадку використання на шлюпці йдеться про фіксацію фокашкота на кінці валька весла при постановці вітрил «Метеликом».

Удавка знайшла своє застосування на вітрильних кораблях для підйому нагору рангоута – стєньг, рєєв, гафелей. У шлюпочній справі удавка використовується для підйому рейка, у випадку не використання ракс-бугеля.

Призначений для кріплення та обтяжки вант, галсів а також для розтяжки леєра на шлюпці.
При встановленні щогли, штерти вант заводяться у вантпутенси зі сторони «моря» так щоб їх було зруно набивати (тягнути на себе в шлюпку).

Фал кріпиться на нагель «вісімкою», перший шлаг заводиться під банку. Для кріплення петля останнього шлагу (зверху банки) перегортається.

Для того, щоб кінець троса не розпускався, роблять марку. Зверху на трос накладають петлю із міцної нитки та роблять деяку кількість витків поверх неї, так щоб вони лягали поряд один з одним, на довжину не менше діаметра троса. Потім в залишену петлю вставляють ходовий кінець та протягають за корінний, до середини довжини марки.